Державний адміністратор не має права відмовити в ухваленні заяви на отримання документа дозвільного характеру у разі відсутності можливості користування Реєстром (зокрема, по технічних причинах).

 

 

Держкомпідприємництва роз'яснив умови облаштування місць для куріння і не куріння.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв" від 21.01.2010 р. N 1824-VI забороняється куріння тютюнових виробів: у ліфтах і таксофонах, у закладах охорони здоров'я, у навчальних та освітньо-виховних закладах, на дитячих майданчиках, на спортивних майданчиках, у під'їздах жилих будинків, у підземних переходах, у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

Також забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: у закладах громадського харчування, у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, у приміщеннях закладів культури, у приміщеннях закритих спортивних споруд, у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів.

Враховуючи наведене, на думку Держкомпідприємництва, у разі якщо у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності куріння тютюнових виробів заборонено, у таких закладах має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

 

 

 

При прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати п. 56.18 Податкового кодексу Україні, який передбачає більш тривалий рядків для звернення до суду (1095 днів), ніж п. 56.19 (один місяць).

Про це йдеться у листі Вищого адміністративного суду України стосовно колізії, що виникла між нормами ПКУ про застосування строків давності при зверненні до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу.

Нагадаємо, що на початку року ВАСУ вже висловлював аналогічну думку (лист N 203/11/13-11 від 10.02.2011 р.), наголошуючи, що при розгляді відповідних справ судам слід керуватися п. 56.21 ст. 56 ПКУ, згідно з якою у разі, коли норма ПК припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

 

 

1)       Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за N 994/18289. Набрали чинності 28.11.2011 р.

 

2)      Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 N 22-2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за N 1014/18309. Наберуть чинності 01.01.2012 р.

 

1) Внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (постанова ПФУ N 21-5 від 27.09.2010 р.), які набирають чинності з 28.11.2011 р. Зокрема, уточнено, що:

- підприємства, в яких працюють інваліди, можутьзастосовувати ставку нарахування єдиного соцвнеску 8,41% до їх зарплатних виплат і до лікарняних;

- підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариства УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, можуть застосовувати ставку єдиного соцвнеску у розмірі 5,3% при нарахуванні суми винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а також суми лікарняних (раніше значились тільки зарплатні виплати);

- підприємства та організації громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, можуть застосовувати ставку єдиного соцвнеску у розмірі 5,5% до лікарняних, нарахованих працюючим інвалідам (раніше значились тільки зарплатні виплати);

Крім того уточнено, що з 01.10.2011 р. максимальна величина для нарахування єдиного соцвнеску складає 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (приведено у відповідність до Закону N 2464-VI від 08.07.2010 р), а саме: з 01.10.2011р. – 16 745,00грн.; з 01.12.2011р. – 17 068,00грн.

 

2) Внесено зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (постанова ПФУ N 22-2 від 08.10.2010 р.), які набирають чинності з 01.01.2012 р. Серед них:

- у додатку 4 викладено у новій редакції таблицю 1 "Нарахування єдиного внеску"та таблицю 8 "Відомості про осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку...". Крім того, доповнено новим рядком таблицю 2 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб".

- викладено у новій редакції додаток 7 "Звіт про настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання".

ПФУвідзначив, що відмова в прийомі звіту про єдиний соцвнесок з показниками зарплати нижче за мінімальний розмір, є безпідставним, і нагадав, що звіт можна подавати в електронній формі.

 

 

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Статтею 24 Закону "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних відпусток, то вона надається повною тривалістю у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після.

Отже, враховуючи вищезазначене, при звільненні за попереднім місцем роботи мала бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки.

Що стосується права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей у період перебування працівника у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на підставі медичного висновку - до 6 років), то, як випливає із норми статті 19 Закону України "Про відпустки", для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати двох дітей віком до 15 років чи бути одинокою матір'ю і т. д., вона ще повинна працювати (виконувати свої трудові обов'язки).

Оскільки відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на підставі медичного висновку - до 6 років) та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону України "Про відпустки"), належать до виду соціальних відпусток, встановлених статтею 4 Закону України "Про відпустки", то жінка, перебуваючи у соціальних відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не має права на соціальну додаткову відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки".

Право на отримання вищезазначеної відпустки у працівниці настає після фактичного її виходу на роботу.

Згідно з пунктом 22 статті 20 та пунктом 1 статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорій 1 та 2, державою гарантовані компенсації та пільги, зокрема щодо отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Статтею 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема одному з батьків дитини-інваліда, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, передбачено надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком на 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Відпустки, передбачені вищезазначеними статтями, визначені державою як пільга та компенсація за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи те, що зазначені відпустки не належать до виду щорічних відпусток, вони надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтею 4 Закону України "Про відпустки".

Отже, враховуючи вищезазначене, ви маєте право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС тривалістю 16 календарних днів, а також на додаткову відпустку як батько, який виховує дитину-інваліда, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тривалістю 16 календарних днів.

Для отримання додаткової відпустки як батько, який виховує дитину-інваліда, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, крім заяви про надання такої відпустки ви маєте надати роботодавцю довідку з місця роботи матері дитини про те, що вона такою відпусткою у відповідному робочому році не користувалась, оскільки зазначена відпустка відповідно до статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надається одному з батьків дитини-інваліда.

ФСС з ТВПвідзначив, що з 01.01.2011 р. допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологам добровільно застрахованим особам здійснювалися на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266, який не був приведений у відповідність до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 N 2464. Після застосування відповідного роз'яснення Мінпраці виявив суми переплат і недоплат.
Фонд рекомендував місцевим відділенням доплатити такі суми застрахованим особам, що недоотримали допомогу і в добровільно-примусовому порядку стягнути надміру виплачені кошти.